Леонід Мартинчик: Je t’aime France

Потрапити до Франції, думаю, мріє кожен. Пожити там, відчути атмосферу тих місць, насолодитись тим життям, а не літати визначними місцями під час екскурсій. Недавно у мене був короткий роман з Францією, за час якого я зумів зрозуміти її, відчути та полюбити назавжди. Країна у якій поважають за красу та естетику, а не дивно реагують на неї; де звичніше довго обирати їжу у меню та келих вина – ніж замовляти, що попало; країна доглянутих та стильних чоловіків, харизматичних жінок і слухняних дітей.

Гуляючи Канами, не можливо не помітити велику кількість стильних людей, але, які є дуже стриманими у своєму вияві моди. Величезна кількість яскравих вітрин абсолютно не стимулюють їх одягати те, що пропонують останні тенденції. У них на все своя думка, свій унікальний вишуканий і надзвичайно лаконічний стиль. Жінки в темних пальто і з брендовими сумками, чоловіки в шаликах та з неймовірними роговими оправами.

Набережна Круазет всипана чайками, затишними ресторанчиками, закоханими парами та яхтами. Усюди чисто і люди просто посміхаються один одному. Можна не зазирати в меню, а просто попросити смачне вино і вам обов’язково воно сподобається – 5€ і ваше життя стає кращим. Місто наче з фільму, яке безпосередньо пов’язане з кіно, де ти іноді почуваєш себе героєм романтичної мелодрами, у фіналі якої головний герой точно прокидається. Тут багато метушні, неймовірної архітектури і шарму.

Вікна зі ставнями забирають у мене весь час і пам’ять телефону. Вулички переплітаються між собою, творячи карту різних магазинів, маленьких готелів та закладів. Франція однозначно заполоняє моє серце кожним своїм bonjour monsieur, кожним новим краєвидом та посмішкою стильної француженки похилого віку, яка довго думає над відтінком нового шалика. Чоловіки бавляться з дітьми і не випускають їх з рук, жінки багато курять і постійно кудись поспішають. Тут дуже тепло, затишно і ніхто ні на кого не витріщається, всі просто живуть і відчувають життя.

Гуляючи Антібами, ти відчуваєш традиції та розмірений стиль життя французів. Тут теж ніхто нікуди не поспішає, усі просто вдягнені та добре засмаглі. Багато маленьких вулиць мирно співіснують з голубами, творячи якусь унікальну античну атмосферу. Кожен камінь має історію, кожне вікно прожило не одне життя. Тут дуже затишно і смачно. Коли ми забронювали столик у ресторані Мамо, ніхто і подумати не міг, що там буде так смачно. Мабуть, ніде ще мій язик не відчував такого шоку і задоволення водночас… хоча, після перегляду фотографій біля входу зі знаменитостями які там були (Ріанна, Кім Кардашьян, Бейонсе, Джулія Робертс, Спілберг та ін.) можна було запідозрити хоч щось. Я замовив равіолі з трюфелем і десерт мільфей. Страви готувалися довго, тільки для того аби ми більше поспілкувалися – ідеальне французьке виправдання! Офіціанти добре вміють запропонувати і алкоголь, і всі можливі десерти, навіть якщо тобі не дуже дозволяє гаманець – перед ними встояти неможливо. Ціни, до речі, як і у всіх звичайних французьких кафешках (страва в середньому 15-20€). Навколо багато галасу і сміху, людей похилого віку, у деяких з них було день народження і весь ресторан оплесками і святковим десертом вітав іменинника. Спочатку я не розумів для чого йти в італійський ресторан у Франції, але коли раптом будете в Антібах – обов’язково завітайте до нього! Тут надзвичайно смачно, вишукано і доступно! Але перед тим, обов’язково дізнайтеся адресу, бо ресторан знаходиться у дуже не примітному і зовсім не фотогенічному місці.

Абсолютно окремо, ні на кого не схожим, стоїть розкішне Монако, омите водами багатства та знатності. Країна розкоші, краси і смаку. Люди тут розслаблені, всі в темних окулярах і у стриманих кольорах. Вони теж нікуди не поспішають і завжди знають чого хочуть. Всюди трендові магазини, тебе оточують всі можливі ювелірні та годинникові бренди. Шопінг тут можливий тільки сегменту luxury.

Країна патріотизму, дорогих парковок і вишуканих манер. Куди б не зайшов – усюди сімейний потрет князя та його принцеси. Все місто всипане прапорами та національною символікою – це захоплює! Я знав про Monaco лише з фільму про принцесу Грейс, котра для мене являється чимось унікальним і дуже витонченим. Французи добре пам’ятають її та шанують – є навіть вулиця в її честь. Цікаві страви, красива подача і смак до красивого життя – тут цінують увагу, хороше виховання та палаючі очі.

Я відвідав Францію вперше, та у мене було таке враження, що я прожив там усе своє життя – люди там мені зрозумілі і логічні. Можливо, колись в інших життях я був одним з тих щасливих замріяних французів і без акценту міг легко вимовити: Je t’aime France!